Фото руки вбитої жінки з червоним манікюром облетіло світ, ставши одним із найвідоміших кадрів з Бучі. За цим кадром — доля Ірини, матері двох доньок, яку застрелили дорогою з роботи додому.
24 лютого Ірина поїхала на роботу. Вона мешкала у селі неподалік від Бучі та Ірпеня, а працювала у гіпермаркеті біля Києва. Через бої жінка провела на роботі тиждень. Потім вирішила повертатися: взяла велосипед та поїхала.
Доньці Ользі вона подзвонила вже з дороги. Ольга попросила матір не їхати далі, а евакуюватися з місцевими групами. Але чекати було довго і небезпечно...
"Вона сказала мені: "Мама тебе любить" і "Важко крутити педалі", — згадує Ольга останні слова матері. Більше жінка не брала слухавку.
До села донька додзвонилася лише вранці — батько сказав, що мама не приїхала. Була надія, що вона сховалася, втратила телефон... Жінка була у фірмовій куртці компанії — це помітний одяг. Ольга почала бити на спалах: можливо, хтось бачив?
Наступного дня їй написав хлопець. Сказав, що маму застрелили. Ольга не повірила, адже не було ані фото, ані відео. Тож надія була жива. Першого квітня, у мамин день народження, родина загадала бажання — знайти її живою. Але того ж дня отримали відео... Там лежала Ірина, поряд з велосипедом. Було зрозуміло: мама мертва, і мертва давно.
Поховати жінку вдалося лише 11 квітня, за два дні до сороковин її загибелі. Слухайте та дивіться історію Ірини, яку розповіла її донька, за посиланням.
Історію Ольга довірила музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова — це найбільший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів музею налічує вже понад 20 тисяч історій.
Розкажіть свою історію! Зробити це можна так:
- напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів та рідних долучитися;
- відвідайте портал музею та натисніть "Розповісти історію";
- зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001.
Головні теми