Арут Фарго (Arut Fargo), який пише музику американським зіркам rnb і вже як продюсер активно розвиває власні проєкти, в ексклюзивному інтерв'ю розповів, чому 2021 рік став справжнім проривом у його творчості, відзначив останні тенденції свого сектора шоу-бізнесу і зізнався, ким бачить себе за 5 років.
- Пане Аруте, на пострадянському просторі існує особливість у музичному бізнесі, коли менеджера називають продюсером, а аранжувальника – саунд-продюсером. Чи правильно це?
- Коли тільки-но починав займатися музикою, слухав The Neptunes, G-Unit. На початку нульових це було популярним. І для мене було очевидним, що продюсер – це той, хто робить музику. Тому що у хіп-хопі завжди у дужках пишеться prod by. Це саме люди, які робили саунд, звук, аранжування. Пізніше, з віком, я почав помічати, що у нас продюсер – це просто агент, який веде справи, займається організаційними питаннями тощо. Це було дивовижно. Не можу сказати, що на Заході вірно, а в нас неправильно. Але якщо це західні слова, то, напевно, краще їх використовувати в правильному сенсі.
- Як для вас у творчому відношенні склався минулий рік? Чим пишаєтеся, а де, гадаєте, трохи недопрацювали?
- 2021 року стався корінний перелом у моїй кар'єрі. Якщо раніше писав треки для інших проєктів або робив аранжування на замовлення, то минулого року запустив кілька власних проєктів. І мені подобається, як вони йдуть. Це зовсім інші рівні реалізації. Насамперед, це гурт "Дорогий щоденник". Також це артист у RNB жанрі ERIAN та Вова Чарієв, який робить більше лірику. Також минулого року з'явилися і добрі треки, що вийшли у великих імен.
Я законнектився з Костянтином Меладзе, дуже інтелігентною та тактовною людиною. Було дуже приємно з ним працювати у студії. Ми зробили аранжування для Валерія Меладзе, для пісні, яка буде саундтреком до фільму, який у 2022 році вийде на великі екрани.
Також до мене приходили дуже популярні тиктокери, наприклад, Валя Карнавал. Ми зробили пісню "Дурненька дівчинка", яка потрапила до чартів і добре себе показала. Крім того, створили пісню для Олі Бузової із кумедною грою слів. Відзначу кілька робіт для Vogue, GQ та оформлення Youtube-каналу Наді Стрілець. І ще кілька пісень для Ольги Серябкіної, які мені подобаються. Наприклад, "Синій колір твоєї любові". Це класичний хаус, таку музику я сам би слухав у себе в навушниках.
- Якою зі своїх робіт пишаєтеся найбільше? І, навпаки, згадайте роботу, коли сподівалися, що вона злетить, але цього не сталося.
– Головний мій кредит – це пісня "Life" Zivert, до якої я написав основну мелодію. Спочатку ця пісня була не для Zivert, а для артиста ERIAN. Але він сказав, що для нього це занадто попсово, і він не готовий таке співати. У результаті мелодія пішла до Юлі. І вже команда Юлі докрутила її до того стану, який зараз є. Чесно, коли ми випускали пісню, я не вірив у неї. Але вона стала величезним хітом, який слухають не лише на пострадянському просторі, а й за кордоном.
Щодо проєктів, які не злетіли – це пісня "Дельфіни", яку я зробив із Сабріною. Для мене біт та мелодія – це прям супер. Але знову ж таки тут йде перекіс у бік стилю, який на пострадянському просторі не завжди розуміють. Тож пісня пройшла практично непоміченою. Але я досі їй пишаюся, і вона досі мені подобається. І мене абсолютно не бентежить, що вона не зайшла народу. Тому що в мене і для народу є добрі роботи. Це і продакшн пісні "Улюблена людина" Anivar, та багато інших. Тому у цьому випадку для мене важливе задоволення своєю роботою більше навіть, ніж те, "зайшла" вона людям або "не зайшла".
– Які останні тенденції на вашому ринку можете відзначити? Стали більше працювати з блогерами та тиктокерами?
- Уже немає чіткого поділу на блогерів, тиктокерів та артистів. Зараз будь-який артист має бути блогером, активно вести соціальні мережі, постійно знімати контент. Тому що його аудиторія спілкується із ним саме через ці інструменти. Це і є один із трендів.
Чи став я більше працювати з блогерами та тиктокерами? Так. Спочатку у мене було дуже багато таких комерційних клієнтів, як блогери та тиктокери. Якщо взяти список найпопулярніших блогерів, то, напевно, половина з них до мене зверталися, замовляли пісні, записувалися на студії.
- Як на вашому ринку далася взнаки пандемія?
- Своєрідно. Здавалося б, що у пандемію музична індустрія взагалі має померти. Але через те, що я працюю в першу чергу на студії, вийшло, що всі артисти, коли почалася пандемія, різко згадали, що їм потрібно робити контент. Тому я мав дуже багато замовлень у пандемію. Наприклад, пісню "Поки ти без справ" Ольги Бузової ми зробили саме за часів локдауна. Тому пандемія, з одного боку, значно скоротила живі виступи, але, з іншого боку, посилила студійну роботу. Та й стрімінг, звичайно, в пандемію став особливо важливим. Якщо тебе слухає тисяча людей, які приходять на концерти, то насамперед прибутком будуть концерти. Але коли немає концертів, треба робити щось, що слухають дуже багато людей, щоби взагалі виживати. Тому стрімінг набув колосального значення.
- Коли зрозуміли, що працюватимете у шоу-бізнесі? Чи був момент, коли зрозуміли, "вау, це – моє"?
- Мої батьки віддали мене до музичної школи просто тому, що у мене був слух. Я спочатку не планував займатися музикою. Але батько настільки багато слухав у машині Майкла Джексона та іншу якісну музику, що я хоч-не-хоч закохувався в неї. Пізніше створив свою групу у школі, яка виконувала фанк та інші чорні стилі музики. Як піаніст, я вирішив почати робити біти. Спочатку здавалося, що раз я вмію класно грати на піаніно і витягувати мелодію з інструменту, то для мене буде елементарним завданням зробити біти на трьох нотах, які тоді робили G-Unit, Скотт Сторч та інші хлопці. Але не тут було. Зрозумів, що навіть не так важливо вміти грати на інструменті, як мати бачення, смак та натреновані вуха у підборі ударних звуків та басів. Саме тоді з інструменту перейшов у комп'ютер і почав розбиратися, аналізувати, як мені зробити звук кращим. З того часу постійно аналізую, намагаюся себе якось прокачати. Тобто працюю у шоу-бізнесі.
Момент "вау, це моє" був, мабуть, коли виступали з гуртом і на нашому виступі було багато людей, які активно підспівували наші пісні. Я розумів, що це круто. Проте не пішов по сценарній історії. Був час, коли гастролював різними містами та весями, та це була не суперкомфортна історія для мене. Я інтровертна людина, тому мені набагато комфортніше працювати у студії і складати щось у своєму просторі.
- Ви мали досвід роботи з англомовними виконавцями. Здивувалися, коли надійшла пропозиція щодо співпраці? Сподіваєтеся її продовжити?
- Того ранку, коли я прочитав повідомлення, що наш біт хоче використовувати Miguel у своєму треку, став щасливим для мене. Тому що до цього здавалося, що все, що на Заході – це недосяжно. І те, що ми тут робимо – це для них не рівень. Але в той момент я зрозумів, що ми здатні робити дійсно якісний контент для хороших західних артистів. На радощах зарікся, що по-перше, візьму собі Chevrolet Camaro, машину, яку я завжди хотів. По-друге, вирішив, що рухатимуся в цьому напрямку і намагатимуся більше співпрацювати з американцями. Мені дуже сподобалося, що в результаті вийшло з того, що ми зробили. І коли я слухаю пісню Miguel, я задоволений собою.
Як же все було? Я був у Лос-Анджелесі і познайомився там з Олексієм Савченком, він крутий саунд-інженер, бітмейкер, працював з такими артистами, як Келлі Роуленд, SAINt JHN. Просто показував йому, що роблю. На якусь із моїх замальовок він накинув ударки, про що ми благополучно забули. А потім через два місяці він мені пише, що Miguel хоче використовувати цю ідею у своєму треку. Ось так і сталося. По суті, це випадковість на випадковості. Але, як кажуть, якщо є намір і шлях, то всі випадковості вишиковуються навколо цього шляху.
- З ким хотіли б співпрацювати зі світових зірок? Якби зустріли Хоттабича, які б три бажання загадали?
- Я хотів би попрацювати з Фарреллом Вільямсом – це людина, яка для мене є суперавторитетом. Також хотів би зробити щось спільно з такими артистами, як Doja Cat, Dua Lipa, Drake.
Щодо трьох бажань, загадав, щоб у всіх дітей було щасливе дитинство. І щоб було менше хвороб та пандемій. Ну а третє – щоб усілякі порочні бажання мене не мучили. Щоб від усіх семи гріхів, які є, я був вільний.
- Ким себе бачите за 5 років?
- Професіоналом на світовому рівні. Сподіваюся, що в Лос-Анджелесі, головному музичному місті світу, який працює на своїй студії з великими артистами, крутими та талановитими, у яких класний голос, тембр, яким ти зробиш продакшн, а вони його ще й посилять своїм голосом, вивезуть на новий рівень. Бачу себе людиною, яка буває в чартах і переслідує своє бачення, яка має чітке розуміння того, що круто, а що ні. Але в цілому, щоб мені подобалося і подобалося людям, які зі мною це роблять. І вже потім, щоб подобалося великий аудиторії.
Владислава Розенко
Головні теми