Китай фактично ініціював перегляд декарбонізації. Ще у січні 2022 року президент КНР Сі Цзіньпін заявив, що "кліматичні цілі не повинні ставити під загрозу постачання товарів, які забезпечують нормальне життя мас". У першій декаді лютого з'явилося перше рішення китайського уряду – перенести на п'ять років крайні терміни пікових викидів СО2 для металургії, яка генерує 15% усіх парникових викидів у Піднебесній. Нову дату встановлено на 2030 рік. Таким чином, виправдалися прогнози низки експертів, що 2022 рік може стати роком глобального коригування міжнародної політики декарбонізації.
Ринок відразу ж відреагував на рішення влади КНР: вартість залізняку зросла до 150 дол./т. Експерти не відкидають, що рішення Китаю може спровокувати перегляд кліматичних зобов'язань іншими країнами з розвиненою металургійною промисловістю. Думаю, було б правильним, щоб серед них опинилася Україна. Як тут не згадати, що напередодні затвердження Другого національно-визначеного внеску до Паризької угоди щодо клімату вітчизняні промисловці виступили з рішучою критикою цього документа.
Зокрема, на думку українського бізнесу, головне зобов'язання України – знизити до 2030 року рівень викидів СО2 на 65% рівня 1990 року виконати неможливо, оскільки уряд не визначив реалістичні джерела фінансування декарбонізації. Незважаючи на протести промисловості, влада затвердила НОВ2 та презентувала його на кліматичному саміті у Глазго наприкінці 2021 року. Але проблема залишилася – де взяти 101 мільярд? Саме стільки, за оцінкою Кабміну, потрібно вкласти в екологічну модернізацію промисловості, щоб виконати наші міжнародні кліматичні зобов'язання.
Вважаю, що Кабміну та Мінприроди варто вже нарешті вийти з "анабіозу" та почати приймати необхідні рішення. Наприклад, створити Державний фонд декарбонізації, який наповнюватиметься за рахунок частини коштів, що сплачуються промисловістю як екологічний податок. Це забезпечить цільове використання цих грошей та допоможе компаніям активніше впроваджувати дорогі сучасні екотехнології. Також необхідно ухвалити закон про промислові викиди та запустити в Україні національну систему торгівлі квотами. Все це допоможе зрушити реформу декарбонізації з мертвої точки.
Щодо наших міжнародних кліматичних зобов'язань, на мій погляд, їх необхідно переглядати. Це не забаганка України, а об'єктивна реальність, яка сформувалася в умовах енергетичної кризи, що триває у світі, і зростання напруженості навколо нашої країни у зв'язку із загрозою російської військової агресії. Ми просто не витягнемо такий тягар відповідальності.
Головні теми