Фейки та правда про вітроенергетику

Андрій Конеченков,
голова правління Української вітроенергетичної асоціації (УВЕА),
віце-президент Всесвітньої вітроенергетичної асоціації (WWEA)

Сергій Качан,
аналітик Української вітроенергетичної асоціації (УВЕА)

Маніпуляції суспільною думкою вже давно перевірений спосіб ефективного досягнення своїх економічних чи політичних цілей. І українці знову і знову "потрапляють на цей гачок".

Здавалося б, "зелений" перехід і необхідний для цього розвиток відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), несуть беззаперечний позитивний ефект, адже сприяють збереженню довкілля, зменшують залежність від імпорту викопного палива, запобігають змінам клімату через скорочення викидів парникових газів та, відповідно, сприяють покращенню здоров’я населення, і скорочують смертність, спричинену забрудненням повітря. Проте навіть у цю "бочку меду" представники окремих зацікавлених груп встигають додати "ложку дьогтю", адже бояться втратити свою частку на ринку, нехтуючи тим самим майбутнім українців. Перш за все, такі "експерти" поширюють інформацію, використовуючи або застарілі дані, або відверті фейки та нісенітниці. Їх мета проста – дискредитація "зеленої" енергетики серед населення заради унеможливлення її подальшого розвитку та продовження монополізації ринку. Час від часу в ЗМІ з’являються чергові порції "фактів" про відновлювану енергетику, які абсолютно суперечать здоровому глузду та реальності. Тож якою є правда насправді?

Міф №1. "Зелений" перехід (досягнення вуглецевої нейтральності) економічно дорогий і невигідний

"Зелений" перехід – це не просто "забаганка" чи світовий тренд, а необхідний комплекс заходів, який покликаний зупинити глобальну зміну клімату та унеможливити знищення природного середовища через згубну людську діяльність. Ми вже стали свідками того, як за останні 10 років в Україні почали виникати природні лиха, які не були характерні для нашого клімату та географічного розташування. Аномальні дощі, спека та повені, засухи, лісові пожежі та навіть смерчі — усе це сьогодні є реальністю для України. Подібне відбувається у всьому світі і є прямим наслідком глобальних змін клімату. З огляду на це, була розроблена концепція "зеленого" переходу, який має забезпечити подальший розвиток людства за мінімального впливу на навколишнє середовище. Одним із базових та невід’ємних принципів досягнення "зеленого" переходу є розвиток відновлюваних джерел енергії.

Для визначення економічної доцільності "зеленого" переходу варто порівнювати його собівартість з економічною шкодою від стихійних лих, кількість яких буде зростати в геометричній прогресії у разі їх ігнорування. І навіть якщо для когось подальше безпечне існування людства є недостатньою мотивацією для долучення до цієї глобальної ініціативи, тоді "зелений" перехід необхідний для України хоча б з огляду на те, щоб слідувати глобальній енергетичній та кліматичній політикам та демонструвати свою суб’єктність на міжнародній арені.

Більше того, відповідно до результатів дослідження "Останні реакції на зміну клімату розкривають причини зникнення і виживання видів" ("Recent responses to climate change reveal the drivers of species extinction and survival") Національної академії наук США, яке було опубліковане в лютому 2020 року, третина всіх видів рослин та тварин на Землі можуть вимерти до 2070 року через глобальну зміну клімату. Дослідження проводилося на основі аналізу 538 видів флори та фауни з усього світу. Натомість дослідження доводить, що єдиним способом запобігання цьому є досягання кліматичних цілей Паризької угоди (обмеження зростання середньої світової температури до +1,5 °C від доіндустріальних рівнів), що неможливо без розвитку як вітрової енергетики, так і ВДЕ загалом.

Міф №2. "Зелена" електроенергія дорога і не враховує вартість утилізації генеруючого обладнання

Економічний проєкт будь-якої вітроенергетичної станції базується на показнику нормованої вартості електроенергії (LCOE), який показує вартість згенерованої електроенергії з урахуванням повної вартості будівництва, експлуатації і утилізації (виведення з експлуатації) відповідної електростанції. При будівництві станції враховується вартість утилізації всіх можливих відходів і приведення території, на якій знаходилась електростанція, до її первинного стану. Чого, до речі, не можна сказати про традиційну генерацію, територія розміщення якої практично непридатна для швидкого відновлення і повторного використання.

З урахуванням усіх можливих витрат при роботі і знятті з експлуатації об’єктів відновлюваної енергетики, собівартість "зеленої" електроенергії значно нижча, ніж із традиційних джерел енергії. За даними міжнародного аналітичного агентства BloombergNEF, сьогодні у більшості розвинутих держав будівництво нових сонячних і наземних вітроелектростанцій економічно вигідніше, ніж будівництво нових теплових електростанцій на вугіллі чи природному газі.

Глобальна середня нормована вартість електроенергії (LCOE), 2020 рік ($/МВт·год)

Джерело: Bloomberg NEF

Закономірно виникає питання стосовно способів утилізації вітрових турбін. 85-90% основних матеріалів, з яких складається вітрова турбіна, – це сталь і бетон, які з легкістю утилізуються і переробляються, інші ж 10% припадають на лопаті вітрової установки, які складаються з композитних матеріалів і, у зв’язку із цим, створюють найбільшу складність у переробці вітрової установки. Переробка композитних матеріалів з виділенням вихідних компонентів до недавнього часу справді була неможливою, але це вже в минулому, адже вітрова енергетика — це динамічна галузь, яка здатна підлаштовуватися під сучасні тренди та розвиватися відповідно сучасним викликам. Так, данський виробник вітрових турбін – компанія Vestas, частка якої на українському ринку вітрової енергетики перевищує 40,3%, нещодавно представила технологію повної переробки вітрових лопатей. Питанню винайдення доступної технології із переробки вітрових турбін приділяють увагу також такі світові виробники вітрового обладнання як компанії Siemens Gamesa та General Electric. Паралельно пропонуються також різні технології виробництва вітрових лопатей, зокрема зі склопластику та деревини.

Набирає своїх обертів у світі повторне використання вітрових лопатей за рахунок зміни їх призначення. Так, до прикладу, складові вітрової лопаті подрібнюються і використовуються при виробництві цементу, дорожніх шумовідбійників та огорож. Поширеним є використання знятих з експлуатації вітрових лопатей при будівництві інфраструктурних об’єктів: мостів, дитячих майданчиків, велосипедних зупинок, декоративних огорож тощо. Це є прикладом циркулярної економіки, чого неможливо сказати про відходи з електростанцій на викопних джерелах енергії.

Чи врахована у собівартість електроенергії реальна вартість зняття з експлуатації теплових чи атомних електростанцій? Наприклад, до Фонду зняття з експлуатації "Енергоатома", за даними Рахункової палати України, станом на 1 жовтня 2020 року за 15 років було перераховано 5,1 млрд гривень. Цих коштів недостатньо для виведення з експлуатації навіть 1 атомного реактора. При цьому 12 із 15 енергоблоків вже працюють довше передбаченого терміну експлуатації, тому їх зняття з експлуатації буде вимагати багатомільярдних бюджетних дотацій за рахунок українських платників податків.

Міф №3. Витрати на передачу "зеленої" електроенергії набагато вищі, ніж інших видів електроенергії

Дане твердження абсолютно некоректне вже у своєму формулюванні. Сьогодні уся електроенергія, як з відновлюваних джерел енергії (вітер, сонце, мала гідро- та біоенергетика), так і з традиційних джерел (атомна, теплова), разом постачаються до об’єднаної енергосистеми України. Тобто, в мережі утворюється певний мікс електроенергії з різних видів генерації, і саме така "змішана" електроенергія постачається в кінцевому рахунку до споживача. Таким чином, споживач наразі достеменно не знає, яка саме електростанція поставила вам електричний ресурс, адже уся електроенергія по своїй суті є однаковою і різняться лише способи її виробництва.

Головною ж проблемою в постачанні електроенергії є не джерело її походження, а зношеність електричних мереж, яка, за даними Міністерства енергетики України, сягає понад 70%! Це призводить, відповідно, до колосальних втрат електроенергії в мережі і є причиною віялових відключень електроенергії, кількість яких із часом буде тільки зростати. Натомість український уряд замість того, щоб сприяти модернізації національної мережі, продовжує купувати політичний рейтинг у населення завдяки добре знайомій "грі у низькі тарифи", яка унеможливлює оновлення і розбудову електричних мереж України через брак коштів. Так, населення може отримати низькі ціни на електроенергію в платіжках, проте, тим самим, втратить можливість безперешкодно користуватися нею та заплатить вдвічі більше за інфраструктурні недосконалості і втрати в мережі. Шукати шляхи виходу з кризи набагато складніше і часозатратніше, ніж звинуватити у всьому "зелену" генерацію, яка не має жодного відношення до стану ні системи передачі, ні системи розподілу електроенергії.

Міф №4. "Зелена" енергетика є причиною розбалансування ОЕС України

Ідеальних технологій не існує. Ахіллесовою п'ятою "зеленої" генерації, особливо сонячних (СЕС) та вітрових (ВЕС) електростанцій, і справді є мінлива природа такої генерації, адже і сонце, і вітер не є постійними в природі. Саме тому, ВДЕ потребують гнучкості енергетичної системи. Значна кількість країн вже вирішили це шляхом балансування "зеленої" генерації за рахунок так званих "зелених" гібридних електростанцій та систем накопичення і зберігання енергії (СНЕ) (Energy Storage), будівництво яких, на жаль, досі не врегульоване на законодавчому рівні. Щоправда варто зазначити, що наразі у Верховній Раді України знаходиться на розгляді 4 законопроєкти про будівництво СНЕ, проте досі невідомо, який із них буде прийнято і коли. Питання ж гібридних електростанцій ще не стоїть на порядку денному в Україні. Питання балансування "зеленої" енергетики – лише питання часу, у вирішенні якого зацікавлені не тільки виробники з ВДЕ, але й усі гравці ринку.

Чи це є єдиною причиною розбалансування енергомережі? Відповідно до "Звіту з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей" НЕК "Укренерго", ОЕС України переобтяжена базовими потужностями, здебільшого атомними електростанціями, і характеризується гострим дефіцитом маневрових потужностей. Атомні генеруючі потужності не можуть підлаштовувати своє виробництво електроенергії до щоденної зміни попиту споживачів, тому дуже часто у системі виникає профіцит (перевиробіток) електроенергії, чим зумовлене періодичне обмеження їх роботи.

Нещодавнє підписання Меморандуму між державним НАЕК "Енергоатом" і американською компанією Westinghouse про будівництво в Україні 5 нових атомних енергоблоків на зальну суму 30 млрд доларів є яскравим прикладом відсутності у сьогоднішньої влади будь-якого стратегічного мислення при формуванні енергетичної політики України. Замість того, щоб збільшувати маневрові можливості ОЕС України, українська влада сприяє подальшому нарощенню базових генеруючих потужностей, які не здатні реагувати на зміни у попиті. Питання виникає також і до вартості проєкту: де взяти ці 30 млрд доларів, враховуючи, що Україна сьогодні не спроможна навіть модернізувати свою теплову генерацію (наразі головні маневрові потужності), яка, відповідно до Національного плану зі скорочень викидів, оцінюється лише у 4,1 млрд євро (за оцінками Європейської бізнес-асоціації). Тож питання розбалансування енергомережі залишається відкритим...

Міф №5. Системи накопичення енергії, які використовуються для балансування енергосистеми, шкідливі для довкілля

Системи накопичення енергії використовуються для балансування енергосистеми шляхом забезпечення однакових обсягів споживання і виробництва електроенергії. За допомогою СНЕ відбувається накопичення профіцитної електроенергії і її подальше використання в моменти дефіциту (нестачі). Загалом, це динамічна технологія, яка постійно розвивається і зростає. СНЕ – це не лише акумулятори, але й системи зберігання на основі стисненого повітря (наприклад, колишні газові родовища), сховища теплової енергії, гідроелектростанції, "зелений" водень та навіть гравітаційні накопичувачі. І всі вони абсолютно безпечні для довкілля.

Натомість, акумуляторні системи накопичення енергії утилізуються аналогічно звичайним батарейкам, які ми використовуємо щодня. Наразі в Україні функціонують лише 2 пілотні проєкти акумуляторних СНЕ, тому питання їх утилізації ще не стоїть, але вже передбачене цими проєктами. Ні "зелена" енергетика, ні механізми її балансування не провокують жодних викидів та не шкодять довкіллю, на відміну від традиційної генерації. Наприклад, теплова генерація України, яка за даними міжнародної організації EMBER, є найбруднішою в Європі і продукує 72% всіх викидів зольного пилу, 27% двоокису сірки та 16% оксидів азоту в Європі, вже не говорячи про екологічні наслідки від видобутку вугілля і газу; або атомна генерація в результаті якої виникають радіоактивні відходи і відпрацьоване ядерне паливо, повна утилізація якого досі неможлива і передбачається лише його довговічне зберігання у спеціальних сховищах.

До того ж, варто нагадати, що у галузі "зеленої" енергетики усе взаємопов’язано. Чим більше розвиватиметься генерація з відновлюваних джерел енергії, тим більше удосконалюватимуться суміжні технології, які є невід’ємною складовою таких проєктів. Більше того, жоден міжнародний банк чи будь-яка інша поважаюча себе фінансова установа не фінансуватиме проєкти, досконало не переконавшись у їх екологічності та "зеленості", а з огляду на те, що технологія СНЕ все більше набирає обертів у світі, питання їх екологічної безпеки давно зрозуміле.

Міф №6. Робота ВЕС призводить до загибелі птахів

Цей міф є одним із найпоширеніших серед противників вітрової енергетики, але має мало спільного з реальністю. Варто розпочати з того, що із 2017 року для всіх вітроенергетичних проєктів в Україні, які мають дві і більше вітрових турбін або висота яких становить 50 метрів і більше, є обов’язковим проведення оцінки впливу на довкілля (ОВД). У рамках цієї оцінки протягом щонайменше одного року відслідковуються міграційні шляхи птахів та кажанів і моделюється потенційний вплив ВЕС на них. На основі цих даних, будівництво і подальша експлуатація ВЕС здійснюється таким чином, щоб мінімізувати контакт місцевої фауни з вітрогенеруючими установками. Варто зазначити, що без позитивного звіту про ОВД жодний міжнародний чи національний банк не надасть кредит на будівництво ВЕС. Крім того, обов’язковий моніторинг стану флори і фауни продовжується протягом будівництва і перших років експлуатації кожної ВЕС в Україні.

Експериментально доведено, що чим більше вітрове колесо, тим менший ризик можливого зіткнення птахів із вітровою турбіною. Ще 30 років тому використовувалися низькі вітряки малої потужності, з вітровим колесом близько 1,5 м, які швидко обертались і несли реальну загрозу птахам. Сучасні турбіни мають діаметр вітроколеса понад 150 метрів і роблять у середньому п’ятнадцять обертів за хвилину. При таких показниках, птах із легкістю встигає оминути лопать вітрової турбіни. Наприклад, дослідження 2020 року, проведене на вітровій електростанцій Klim у Північній Ютландії в Данії показало, що у 99,9% випадків у птаха вистачає часу облетіти вітрову турбіну. Дослідження проводилося протягом двох років і було проаналізовано близько 30 000 птахів.

Вплив вітроенергетики на птахів варто порівнювати і з іншими видами діяльності людини. Численні дослідження, що проводяться у світі, зокрема у США, які є одними зі світових лідерів розвитку вітрової енергетики, доводять, що основними причинами загибелі птахів є зовсім не робота ВЕУ. За даними Служби рибних ресурсів та дикої природи США (U.S. Fish and Wildlife Service) за 2017 рік, в країні набагато більше смертей птахів спричиняють коти – 2 400 млн, зіткнення з будівлями – 599 млн, транспортними засобами – 214,5 млн та використання пестицидів у сільському господарстві – 72 млн і аж ніяк не вітрові турбіни.

Річний середній рівень смертності птахів у США

Джерело: U.S. Fish and Wildlife Service, 2017

Вищевказаний список міфів, на жаль, не є вичерпним. Сектор "зеленої" енергетики регулярно стикається з неправдивими твердженнями, особливо в українських реаліях, та продовжує "набивати руку" у їх експертному спростуванні. На жаль, сьогодні у інформаційному просторі все менше достовірної та якісної інформації і все більше маніпуляцій та фейків, і "зелена" енергетика є найкращим прикладом цього. Все частіше українським суспільством за чисту монету сприймається те, що складніше перевірити або що є не таким вживаним у повсякденному побуті. Проте, хочеться продовжувати вірити у кожного з нас, у нашу відповідальність і чистоту думок. Лише від нас залежить, яка інформація вкладатиметься в наші голови і надалі.