Анжела Грицай у проєкті #РАКНЕВИРОК / Фото: Колаж: Сьогодні
Фонд Ріната Ахметова запустив проєкт #РАКНЕВИРОК. Головні героїні – українки, які зіштовхнулися зі страшним діагнозом онкологія та перемогли його. Їхні історії покликані надихнути та підтримати людей, які лише починають важку боротьбу з раком. У серії матеріалів загальний посил – важливість ранньої діагностики та психологічної підтримки.
Рак – скрізь. Так думала Анжела Грицай після смерті двох подруг від онкології. 2018 року страшний діагноз підтвердили у її мами, а пізніше знайшли і в неї самої. Вона пережила шок та страх, але підтримка сім'ї допомогла знайти сили для боротьби.
Навесні 2017 року Анжела переживала за маму, якій потрібно було зробити операцію з видалення кісти не онкологічного спрямування. Однак після операції хірург приголомшив нашу героїню, підтвердивши – у мами рак четвертої стадії. Восени того ж року Анжела сама намацала ущільнення у грудях, потім виявила ще одне. Фахівці підтвердили – це були дві різні пухлини різного походження, вони вимагали негайного лікування.
Почалося все з операції, мені видалили ці пухлини, потім я пройшла чотири курси хіміотерапії, а після цього лікарі вирішили відправити мене ще й на радіологічне лікування, щоб не залишити раковим клітинам жодного шансу. У результаті я пройшла 25 курсів опромінення з однго боку та стільки ж з іншого.
Після хімії Анжела відчувала немислимий фізичний біль. Їй доводилося чекати на чоловіка з роботи, щоб він допоміг дістатися до ванної. До всього, вона ще мала доглядати маму. Тільки кохання та терпіння чоловіка допомогли вистояти.
У такий момент підкошував і психічний стан. Сім'я вирішила нічого не говорити мамі про здоров'я Анжели.
Ми з мамою лежали в одній лікарні, але вона дуже довго не знала про мій діагноз. Ми не хотіли її турбувати та змушувати хвилюватися. Складно, коли в сім'ї один хворий на рак, а коли їх двоє – це практично нестерпно, але я розуміла, що мені не можна зламатися. Я одночасно тягла і її, і себе, а під час нападів відчаю мені просто не хотілося жити. Іноді я навіть розповідала чоловікові, у чому маю бути похована.
Стрес через хворобу мами, пригнічений психологічний стан і генетична схильність вилилися для Анжели в непроглядне пекло. Попри все, жінка впевнена, що лише своєчасне діагностування та підтримка сім'ї допомогли їй врятуватися.
Чоловік не переставав мене запевняти, що ми пройдемо, він говорив про технології, які сьогодні зробили крок уперед, і силу мого ще молодого організму. Підтримувала мене і мама, яка завжди нагадувала, що після раку молочної залози вона живе вже 20 років. Думки про маленьких дітей також змушували щоранку прокидатися на боротьбу з раком. Саме тоді я зрозуміла, що сильніша за рак. Недарма кажуть, що він – дурень, а ми розумніші і з ним упораємося.
Також Анжела зізналася, що її опорою стали друзі, багато з яких підтримували фінансово.
Рак змінює життя, цілі, стосунки. Анжела викинула всі чорні речі зі свого гардеробу, бо потребувала яскравих емоцій. Намагалася купувати лише рожеві та золоті речі і, звичайно, ловити кайф від усього, що було довкола. Зовнішній вигляд – те, на що ми можемо вплинути найшвидше. Зачіски, укладки, нові стилі. Все це наша героїня приміряла на собі. Плела коси на перуках, укладала на різні боки.
Крім підтримки рідних дуже важливо звернутися по допомогу до професіоналів – онкопсихіатра. Адже саме ці люди можуть правильно підібрати слова у потрібний час, а це надихне не здаватися.
Багато хто здається практично відразу, не хоче бути тягарем для рідних, але з власного досвіду хочу просто кричати, що рак можна перемогти. Я знаю масу людей, які після зустрічі з діагнозом починають нове життя, нарешті реалізовують свої мрії, стають сміливішими, відкривають бізнеси та подорожують. Зрозуміло, що всі дуже різні ситуації, але без віри не можна – ракові клітини харчуються нашим стресом. До мене іноді звертаються онкопацієнти, з якими ми просто розмовляємо. Іноді після 40-хвилинного спілкування у людини з'являється надія. Я рада, що можу бути корисною для них.
Сьогодні Анжела вважає себе по-справжньому щасливою жінкою. Вона радіє дрібницям, цінує моменти, коли поряд чоловік та діти, захопилася фотографією та візажем, продовжує працювати інженером. Після зйомки у проєкті вона загорілася зробити у рідному Луцьку фотостудію. Перший проєкт, звісно, з онкохворими дівчатами.
Я дуже хочу виконати їхню мрію і подарувати їм радість, адже рак виліковний. Я це точно знаю.
Дізнатися більше про проєкт #РАКНЕВИРОК, а також поділитися своєю історією одужання можна на сторінці проєкту.
Дивіться відео про історію героїнь проєкту, які побороли хворобу і навчилися вірити в диво навіть у найважчі моменти.