Сергій Пономаренко
Ключова тема, яка турбує всіх українців, – хто відповідає за формування тарифів на житлово-комунальні послуги і, зокрема, на електроенергію. Загальноприйнята думка: цифри, що приходять в платіжках, "малюють" енергокомпанії, а значить – точно закладають в них свої інтереси. Чи так це насправді та що таке методика формування вартості розподілу електроенергії?
Платимо вдвічі менше економічно обґрунтованої ціни
Класична омана, що багато років тому навіювалася нашим співвітчизникам під впливом тез політиків-популістів: цифри в платіжках формують енергокомпанії. Нібито тарифи віддані їм на відкуп. А отже – і населення, і промислові споживачі змушені з власної кишені забезпечувати не тільки життєдіяльність енергокомпаній, а й їхні надприбутки. Ця недостовірна за своєю суттю теза була зручна тим політикам, які на традиційному народному невдоволенні тарифами заробляли свої бали, підтримку населення і – як результат – місця в парламенті. Українці звикли ставитися до підприємств житлово-комунальної сфери з тотальною недовірою.
Тим часом енергокомпанії – як постачальники універсальної послуги, які постачають світло населенню, так і оператори систем розподілу електроенергії – ніколи і ніяк не брали і не мають права брати участь у формуванні тарифів. Це повноваження виключно держави – лише вона встановлює розміри тарифів і визначає, як саме вони формуються.
Водночас держава досі забезпечує соціально незахищених споживачів компенсацією значної частини вартості електроенергії, надаючи субсидію. Мало того – навіть ті з громадян, хто не оформляє субсидію, сплачують за світло менше, ніж промислові споживачі – тариф для населення в Україні як і раніше нижче промислового. Він дотується за рахунок промисловості за допомогою спеціально розробленого державою механізму.
Якщо говорити про абсолютні цифри, то розмір такого тарифу в середньому дорівнює сумі, що становить близько половини від суми економічно обґрунтованого тарифу для населення і малого бізнесу. Тобто фактично виробництво і транспортування електроенергії в наші будинки коштують набагато дорожче, ніж ми за них платимо.
Яка структура тарифу на електроенергію
До речі, про розподіл (транспортування) електрики. Поширена думка про те, що його вартість суттєво впливає на розмір остаточної цифри, яку ми бачимо в платіжках за світло – не більше, ніж ще один міф.
На сьогодні структура тарифу на електроенергію в Україні складається з вартості генерації електрики (55%), податків (17%), вартості передачі і постачання електроенергії (8%). Частка ж вартості послуги розподілу електроенергії – це лише 20% у загальній структурі вартості електроенергії. У перерахунку на гроші в нашому тарифі, який ми платимо за світло – це буквально копійки.
Тому, навіть якщо припустити, що держава якось вирішить підняти вартість послуги розподілу електроенергії в рази, бюджет української родини це навряд чи відчує.
Українці віддають за світло в 6 разів менше від європейців
Цікаво разом з тим порівняти нашу ситуацію з тією, що прийнята у всій Європі, на яку ми традиційно дивимося як на еталон. Там більше платять за світло якраз побутові споживачі: різниця між тарифами для фізичних осіб і промисловості може бути більша, ніж удвічі.
Це, зокрема, пояснюється важчим податковим навантаженням на енергокомпанії. Якщо в Україні, як ми вже сказали, податки займають у структурі тарифу 17%, то в європейських країнах – 37-39%.
При цьому в абсолютних цифрах українські побутові споживачі платять за світло в 3-6 разів менше від середнього європейця. Що й казати, зайвий привід задуматися про те, чи так у нас все погано на тлі всієї Європи.
Головні теми